Знову ніч під свист ракет —
З вибухами світло,
Пролетів повз дім «мопед»,
Вибух! – Світло зникло.
Знову тихо, як в труні —
Ох страшна ця тиша…
Хочеш спати, але ні!
Донька поруч пише
Повідомленні сестрі:
«Як ти? У вас тихо?
Ми в підвалі, як в норі
Утекли від лиха…»
Вкотре тишу роздробив
Шум різкий «бавовни».
«Зруйнував? Злякав? Убив?» —
Всі гадали сонні.
І хвилини, мов роки —
Всі «відбій» чекали,
Вже давно одні думки:
«Щоб ви поздихали…»
