Хіба не жінка – джерело любові, Перед якою на колінах світ, Де поряд ходять гідність із ганьбою Не день – не два, а тисячі вже літ? Хіба не жінка послана богами, Аби його від згуби вберегти, Ув’язнений він вічними гріхами, Де між собою чубляться брати? Хіба не жінка – світу будівнича, Котра дарує кров свою – дітей, І їм на допомогу Бога кличе, Де кожне слово щире і святе? Хіба не жінка – роду берегиня, Готова навести усюди лад. Їй завдяки і світ цей не загине – Його тримає син її – Атлант! 20.02.2024. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1007686 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ПоемаТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 06.03.2024 19:15:41 © дата внесення змiн: 07.03.2024 11:40:47 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie