І сонце вже зайшло,
І вечір ліг на місто,
І знову темінь зла накрила все навкруг,
Стою біля вікна, вдивляюся в барвисті,
Холодні відсвіти немов далеких рук.
Що знаки подають і манять ,і махають,
Мені з далечини , із іншого життя.
І кличуть знов туди, де щастя струни грають,
До тої , що пішла кудись у небуття.
Вона пішла туди , де вічний день і тиша,
Вона пішла туди, де холоду нема,
Де тихий вітерець дерев гілля колише,
Там добре, але там вона одна, сама.
Вона одна сидить і вперто виглядає,
Того ,хто з нею був в минулому житті,
Вона лише його, лише його чекає
І хоче бути знов із ним у забутті
