Ген мурали, написані кулями,
Височать на Лиманському напрямку.
І розбитими плямами бурими
Зрять у простір покинуті засідки.
Час від часу кургани насипані
Вглибині ворушились під ордами.
І ковтала земля вражі цвинтарі,
І стогнала під лютими бомбами.
Бачиш: небо димами затягнуте –
З неоліту пожежі не бачені.
Території, кров’ю просякнуті, –
Це міста наші, поки ще втрачені.
Знову цвинтарю бути ворожому
Між курганами і териконами!
Бо козацькії душі – сторожею!
Бо козацькії лики – іконами!
https://www.youtube.com/watch?v=LOoM7dA4PY0
можу 
