Морили голодом, зводили в могилу,
Нічого їх життя і досі не навчило,
І знову керманичів веде жага крові,
І знову заплакані побиваються вдови,
Світ турбулентний: зсуви, торнадо,
Убиває блискавкою, травмує градом.
Тільки завжди у мороці, що отруює дим,
Треба світло шукати й огортатися ним,
Світло гасне, загоряється знову,
Хтось сміявся, хтось плакав, і це знову по колу.
