Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Та в серці назавше - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Зоя Енеївна, 20.02.2024 - 23:21
Гарно, стисло, але зрозуміло з любов'ю виклали свої спогади про шкільне життя.Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна за теплу відозву, Зоє! Шкільні роки - найкраща пора дитинства!
Lana P., 19.02.2024 - 23:25
Валю, це неподалік Любешова? стільки багато учнів у класі...Та в серці назавше любов й рідний край. - беззаперечно!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Світланко, це зовсім поруч нашого старовинного містечка Любешів! І нас, учнів, того часу, у двох класах, було 36 чоловік. З четвертого по сьомий класи ми, взагалі, були одним класом, потім нас розділили на два класи. Уявляєш, яку психологічну напругу мали нести тодішні вчителі, щоб у класі мати лад. Та вчителі з нами справлялись залюбки. Чудові були роки... Дякую за теплу відозву!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Біжать наші роки, як та вода за течією у річці. Дякую за дружню гостину, Світлано!
Катерина Собова, 19.02.2024 - 12:54
Які ж дорогі і милі нам зараз ці чорно-білі фотографії! Колись був один клас, а зараз стільки учнів у школі!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І не кажіть, Катрусю, дивишся на них і мимовільно повертаєшся у таке вже нині далеке наше минуле. Дякую Вам за теплу гостину!
Галина Лябук, 18.02.2024 - 19:05
Найкращий спомин - шкільні роки, пожовклі чорно-білі фото, і спогади, звичайно, світлі, теплі.Чудовий вірш-посвята ранній юності, школі. Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, шкільні роки незабутньо-чудові, сповнені рожевих мрій та надій, а все інше, те буде вже потім... Дякую за дружню підтримку, Галино!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за теплу гостину, Володимире!
valentinaaaa, 18.02.2024 - 18:55
Дуже гарно та чуттєво, шановна Валечко!Поринули в роки дитинства, Може для нас найкращий час Оберіг- калинове намисто Надія українських мас. Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це те, що за важких часів допомагає триматись! Дякую за теплу гостину, Валечко!
Ніна Незламна, 18.02.2024 - 18:39
Чудовий вірш! Це пам'ятатиметься завжди, Валюшо! Цей шлях,як солод весни! Хіба й ми думали чи гадали,що нам доведеться бачити криваві стежки війни... Удачі Вам і натхнення! Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Певно, що ніхто й задки не мав, що нам ще прийдеться переживати таку жахливу війну... Дякую за дружню гостину, Ніно! Тримаймося!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...на те вони й шкільні роки, щоб про них згадувати з теплом... Дякую за теплу гостину, Олечко!
|
|
|