Куди мені втекти від себе?
Чи є те місце на землі,
Де навіть спогади про тебе
Не будуть снитись уночі?
Щоб я забула день і час той,
Коли у розквіті років
Зустрілись ми,мій сокіл ясний,
На злобу спільних наших днів.
Куди мені тікати, Боже,
Від цього марення подій?
Кохання? Було? Може, може...
Я замерзала, ти не грів.
Немає відповіді в мене,
Немає сили, щоб іти.
Ти в егоїзмі, сам за себе.
Вже мір не знаєш. Йди, іди
Далеко так, щоб навіть вітер
Твій подих не доносив. Час
Хай витравить до скону віку
Всі наші спогади про нас.