СЕРЦЯ НА СНІГУ
Ой Чому, рідная, засмутилася,
Чом сумна Колино, молода?
Нащо до землиці ти схилилася
Квіт твій білий, ніжний, опада?
-То не квіт Калини, ще не Весна!
Заметіль, хурделиця згина!
Але, чуєш, мила моя Сестро,
Ще заквітчає тебе Весна!
Повернеться, той, хто чисто любить
Хто квітки біляві цілував
Не дарма ж він кров"ю сніг холодний
За рідную землю поливав
І здалося що калини грона
Червонії, схилені, ясні
То серця отих простих героїв,
Що повернуть Весну цій Землі.
Калинове розірвав намисто
І розипав вітер на сніги
Та батьківське серце доторкнулось
Ніжної дитячої руки.
Та розцвіте скоро знов калина
Мріями дівочими ясна,
І торкнеться серденька дитини
Українська щедрая Весна!
Ан, Бук-Стефко