..Так кажуть, що зірвалась і пішла
гуляти світом пандемія зла?
У цього лиха є ім'я і вік.
І перший дуже хворий чоловік.
Він сам в собі плекав велике зло,
поки на інших те не перейшло.
А потім захворіло все село.
І вже здорових як і не було.
Вже нульовий забувся пацієнт.
І новий на стіні висить портрет.
Тікає переляканий поет-
Другого, каже, вихода здєсь нєт.
Геть від хвороби, від країни геть.
І в тому краї все пішло не так:
розумним називається дурак,
брехнею правда, правдою брехня,
а божевілля новиною дня.
Блаженствує наляканий народ,
якому скотчем заліпили рот.
Ім панацея бачиться здаля-
Чужа багата зорана земля.
На вас чекає, кажуть їм, хліб-сіль,
і алкоголь втамує вам ваш біль.
І сунуть тіні хмарами туди,
де квітами увінчані сади,
де сонцем обцілована земля,
і золотом відсвічують поля.
Де небо чисте, як дитячий сміх,
таке велике і одне на всіх...
Хто зрозуміє вбивчий їх маршрут?
Своє болото хочуть мати тут?
Людей, птахів, наляканих косуль-
усе живе помножити на нуль?
Та тільки зась. Від вітру до руїн
тут дід і прадід, донька, батько й син,
тут пісня й пам'ять- все їх не прийма.
Чужі ви тут. Прийшли сюди дарма.
Які мотиви вас сюди женуть?
Ми є, були і будемо ми тут.
........................................................
Ніхто голів над ними не схиля.
Сховає всіх простріляна рілля.
