- Мої дорогі "смеречани", маю для Вас сенсаційну новину : ми їдемо до стольної москви ! - із лиця художнього керівника ансамблю "Смерічка" сяяла неабияка усмішка.
- Куди-куди ? До москви ?..А нас там не заарештують ?..Я їм не вірю. Це може бути провокація...- недовірливо подивився на щасливого Левка гітарист гурту.
- Не турбуйтеся ! Нічого такого не буде ! Ми їдемо на перший всесоюзний пісенний фестиваль "Пісня-71". Вас почує і побачить по телевізорі увесь союз ! Це успіх ! Нашу пісню "Червона рута", котру написав Володя Івасюк, вибрали як одну із найбільш популярних. Щоправда, їдуть не всі, а тільки троє солістів : Василь Зінкевич, Назарій Яремчук і сам автор твору...- моложавий амбіційний худрук намагався вселити в ще молодших артистів впевненість у власних силах.
- Слава Богу, хоч я не їду туди... - полегшено зітхнув той самий гітарист гурту.
- Та нічого там страшного не буде. Заспівають, подивляться на москву, завоюють авторитет серед слухачів, а потім з гастролями поїдуть по широких просторах безмежної країни. Хай почують українську пісню в найдальших закутках величезного с р с р ! - підсумував Дутківський, взявши до рук пошарпаний зошит із нотами.
- Я б все одно не був би таким оптимістом...Знаю я їхні витівки, чув від деяких старших людей. Спочатку слава, а потім опала. Але робіть як знаєте...- гітарист запалив цигарку і пахучий дим заполонив гримерку.
- А чий супровід буде ? - спитали інші учасники колективу.
- Юрій Силантьєв та його оркестр.
- Ого ! Тоді беріть хлопці на дорогу шмат сала й добрий кусень чорного хліба, бо не знати що вони там втнуть, і їдьте прославляти нашу мелодійну солов'їну мову. Покажіть, що ми не гірше їх вміємо співати.- підбадьорили клавішник та ударник "Смерічки" двох солістів, які дещо знітилися від такого приголомшливого повідомлення.
І вирушили наші Соловейки підкоряти найвищі ризиковані вершини естрадного Олімпу.
- Что будете петь, друзья ? - ведучий заходу, що вів телевізійну програму "Час", строгий дядько в строгому чорному піджаку перед концертом підійшов до них з довгим листком, де щось ретельно фіксував.
- "Червону руту"...- відповіли ті.
- Какую руту ? Красную, что-ли ?..- перепитав він.
- Так. - підтвердив Івасюк.
- Ну тогда вперёд, с песней по жизни. Красный цвет - это цвет нашей революции ! - урочисто випалив ведучий і добавив :
- Будете выступать после Муслима Магомаева. Запомните. Дерзайте !
Концерт розпочався бадьорими звуками маршу. Потім ведучі почали оголошувати імена артистів, що мали виступати.
Ось уже й Муслім Магомаєв бравим голосом налаштовує присутніх на мажорний лад.
- Мені щось у роті дуже пересохло...- сухо сказав Назарій Яремчук. Він був наймолодшим в компанії і дуже хвилювався.
- Не хвилюйся, Назаре. Співай як ти зазвичай це робиш : щиро, піднесено. От побачиш, глядачі нас підтримають. - поплескав по плечу його Василь Зінкевич.
- Наш вихід, "Смерічка" ! - гукнув Івасюк і настав відповідальний момент.
Вони виступили вдало, хоча були ще майже юними, не маючи великого досвіду сцени. Зал їм гучно аплодував. На згадку про цей фестиваль нашому талановитому
композитору подарували книгу з чистими листами для майбутніх геніальних його творів. А ще тріо одержало квіти від найменших учасників цього дійства. Ніби все нормально.
Українська пісня розійшлася по найвіддаленіших районах безмежжя так званого с р с р. Потім був не менш вдалий виступ на "Пісні-72" з піснею окриленого Івасюка "Водограй"- туди але вже без жодних побоювань ансамбль прибув у повному складі. А Назарій Яремчук та Мирослава Єжеленко вразили публіку прозорою чистотою карпатських душевних настроїв.
З допомогою співу українці могли себе відчувати Українцями, бо справжня реальність не давала приводів радіти.
"Тече вода, тече бистра,
А куди - не знає.
Поміж гори в світ широкий
Тече, не вертає.
Ми зустрінемось з Тобою
Біля водограю
І попросим його щиро
Хай він нам заграє..."