- Мерщій збирайся, гайда на танці !
- Куди ???
- До Вижниці, там крута музика грає, "Смерічка" запалює. Чув про таку ? Нові буковинські бітли !
- Ні не чув. Але вже пізно.
- Нічого не пізно. Остання електричка об одинадцятій вечора. До другої ночі танцюємо. Потім дві години можна подрімати, а о четвертій рано вертаємося додому. От і вся мандрівка. Збирайся !
Двоє чернівецьких студентів похапцем хапали одяг і вже відчували ейфорію справжності без жодних головоломок на заняттях, без ідейних радянських штампів. Треба бігти, завтра неділя. А життя дається тільки один раз.
Крізь всеохоплюючу темряву навколишнього вони підтюпцем мчали по одномоментну радість забуття. Ще чуть-чуть і вокзал.
- Шановні, зачекайте. Це що за поспіх такий у пізній час ?!. - зустріч із міліціонером не входила в їхні відпочинкові плани.
- Ми їдемо у Вижницю на культурний відпочинок. Там виступатиме популярний місцевий ансамбль " Смерічка" !
- "Смерічка", кажете...А хто буде комунізм будувати, якщо всі почнуть ногами виляти
допізна й спати наступного дня. Га ? Країні рАД потрібні здорові міцні духом й тілом без буржуазних заморочок будівники світлого майбутнього. На цей раз даю вам усне попередження, а іншим разом складу протокол за порушення громадського порядку (теж знайшов мені порядок у тотальному безладі). Буде вам і смерічка, і ялина, і кедр сибірський !
"Та хай там робить, що хоче..." - подумки юнаки не особливо переймалися отими повчаннями правоохоронця злочинної системи.
Вокзал зустрів їх мерехтливими жовтуватими вогниками. Фіолетові мрії повільно формували чудернацькі комбінації. А ось і зала, набита підлітками під зав'язку. Гучні звуки мелодій втягують молодь в інший ідеальний світ, де усе красиво, де втілюються найзаповітніші бажання. Хоча й там на них, набундючившись сердито, дивилися зі стін пропагандистські плакати та химерний ілліч. Пісню "Сніжинки падають" на замовлення публіки музиканти повторювали декілька разів. Начебто сама біла пухнаста пелена хотіла закрити собою темні сторони отого аморального устрою, хоч трохи розважити.
Йшов 1969 рік...Так звана "хрущовська відлига" відходила в минуле. Що там попереду ? Чому так зимно ? Знову заморозки, мабуть ? А всі хочуть тепла, простого щастя. Ну не всі, звісно. Але більшість адекватних - це безперечно.
Втомлені славою Жуки заледве викарабкалися на дах будинку, де записували свої останні шедеври, аби зіграти лебедину пісню, але вже небесам. І ті напевне аплодували, бо скільки вони зробили для розвитку усього цивілізованого, один Творець лишень знає.
Американські космонавти ступили на Місяць. Цікаво...Людство освоює інші світи, а налагодити нормальне життя на Землі не може...
"Усміхаються діброви і ліси
Від чарівної зимової краси.
І смерічки осяйні,
І Карпати в далині -
Всі вітають білосніжні дні !"
