Про такий погляд, кажуть... обпікає,
Яким вогнем усеблагим чи лютим?
Твоя любов у ньому розквітає,
А ненависть розпалює "салюти"
Відлуння правди, кругле відзеркалля
У вік хиткий - мостами над проваллям,
Ідуть за ним, по сторінках історій
Всі хто шукає прихистку і волі.
Бо в ньому є, те вірно споконвічне
Що заглядає совістю у вічі,
Мечем життя, прорубує дорогу,
У світле майбуття свого народу.
Стинає зло під збагровілим небом
Бісівське лихо, що іскрить з безодні
А стяг блакитно-жовтим оберегом,
У ньому є щось Праведно Господнє.
У ньому всесвіт, скрив свої мінори
Прадавніх істин, мантії безликі,
Епох прощальних смутні коридори,
У ньому є щось Визвольно-Велике.
Бунтарська лють, Свята його розпука!
У твоїх жилах раптом заклекоче
Його смиренний біль, вселенська мука,
В тобі заплаче і закриє очі.
І щезне..десь у коритарах ночі,
А ти услід знамен його пророчих
Шукати знов, до розпачу ,до скону!
Бо він десь там...один... безоборонний.
Бо в ньому є щось істинно-вразливе,
Там гола пристрасть, сталлю оповита
Сльоза підступна, каменем застигне,
Коліна схилить тільки у молитві.
Там ласки божевільної без міри!
За ним не оглядаючись у прірву
За ним у небо, спалюючи крила,
Щось в ньому є, безжалісно красиве.
Якась містична незбагненна сила,
Що здатна з праху виліпить нетлінне
Піднять на ноги, те що вже оджило,
І цілий світ поставить на коліна.
Відлуння правди в твому відзеркаллі,
У вік журби не дасть тобі спіткнутись
Він проведе тебе через провалля,
Лиш дай, до твого серця доторкнутись.
Під вільним небом сонячних акордів
Він у піснях до тебе повернеться,
Відкриє очі і вдихне свободу
І немовлям до тебе посміхнеться.
21.01.2024
Чудовий вірш 
