Застава
(Переклад вірша Валерія Брюсова)
Не багато надходить з минулого світу,
Із колишнього мало звучить голосів;
Тільки рідкісні душі залишаться жити,
Наче зірочки сяти з безодні часів.
Все проходить, зникає, як хвилі, як тіні,
Нескінченно минають століття буття,
Пропадають бажання і серця тремтіння -
Мільйони загиблих та втрачених «я»!
Одинцем я собі уявляю Гомера,
Мрії чують самотніх зірок заповіт -
То навколо мене - необстежена сфера,
Біля кожної зірки - вмираючий світ.
Оригинальный текст
Валерий Брюсов
Залог
К нам немного доходит из прошлого мира,
Из минувших столетий, - немного имен;
Только редкие души, как луч Альтаира,
Как звезда, нам сияют из бездны времен.
И проходят, проходят, как волны, как тени,
Бесконечно проходят века бытия…
Сколько слез, и желаний, и дум, и стремлений!
Миллионы погибших, исчезнувших «я»!
Одиноким мне видится образ Гомера,
Одиноким сверкает с небес Альтаир…
Но в мечтах предо мной – неизвестная сфера,
И близ яркой звезды умирающий мир.
Дякую! Брюсов дуже різний і плідний. Він намагався писати про все і не викидав рукописів. Його сильні вірші потонули у величезній кількості написаного.