Олександру Курапцеву
«Мимо пацаков, ацтеков, отстойников,
мимо гремучих домов
катятся двести вагонов покойников
к самому синему мо».
Александр Курапцев
Повз неоліти та палеоліти,
Цивілізацію повз,
Не зупиняючись в зиму, чи в літо
Потяг небіжчиків повз.
Щось там читаємо, в хмарах витаємо,
Їдимо, або – їмо.
Нежить побачимо, тут же вітаємо
Чітко разом: «Nevermore».
Їдуть із мерцями поети з поетками,
Їдуть до Мертвого мо…
Зайнятий кожен своїми абетками -
Memento, Memento Mor…
Чуєш навколо розмови суворі?
В голос запитує хтось:
-Тату, де море? Гей, тату, де море?
- Ось воно, синоньку, ось!