І.
Невже! Невже остання мить?
Нарешті в тілі відболить!
І знову жити! Знову жить!
Та треба вміти.. Треба вміть!
Усе по-новому уже...
Якийсь вогонь щодня жере.
Якась пожежа у душі..
Як жар
останні рве вірші.
І цей пожар
не на межі.
Вогонь по-новому на старті..
Тут не доречні всякі жарти!
Катуйте далі! Далі й далі!
Не врахували ви деталі..
Не врахували ви нічого..
І не врятуєте нікого.
І не врятуєте себе!
Ваш мозок ворон роздовбе.
Ви богохульні ідіоти!
Учені світу атеїсти.
Війну лишіть! І дайте їсти!
Убогим людям і бідноті.
Бо скоро всім не буде їсти!
О патріоти! Патріоти.
ІІ.
Ну що ж, говоримо і пишем..
Подихаємо, ще подишем.
Моря, ліси іще зостались..
Місця де вперше цілувались..
Місця де зрадами кохались..
Ще залишились! Ще зостались!
ІІІ
Ми вірами навчились ревнувати.
Будуючи, ще більше руйнувати.
Усе вже сказано! Чого іще сказати?
Хоча багато ще, багато вам не знати .
ІV.
Нам еволюція дарує деградацію.
Все більше крику, розуми тупі!
Німі уми лише в щоденниках нашіптують нотацію..
Не бачать зрячі. Де ж сліпі!?
Століття наше любить навпаки..
Така мерзенна рабомодна доля..
Для них всі інші - дурні й дураки,
яким завжди була потрібна воля.
[А де та воля? Чи була коли?
Чи у Бога наші всі воли?
Чи у Бога наші всі орли?
Чи у Бога?>
