Село веселе, мальовниче
в обійми так звабливо кличе.
Колодязя тужливий журавель
наспівує сумних пісень.
А за селом -- поля, левади.
Пасуться коні, корови́.
І посміхаються всім радо
блакиттю рі́чки і стави.
А біля Росі -- ліс зелений
різьбляним листям шурхотить.
Прислу́хайся, ось дуб з сосною
про щось інтимне гомонить.
Лиш нахились -- шепоче квітка,
пелю́стки ніжно розкрива.
І, колихаючись від вітру,
шумить нескошена трава.
Пильніш дивись, уважніш слухай --
і ти пізнаєш дивний світ!
Помі́ж кущами -- сірі вуха,
сховався заячий там рід.
А як у хащі зазираєш, --
і лис рудий, і хижий вовк.
На мить спинившись, поринаєш
мов у ведмежий закуто́к.
Така краса і спокій всюди.
Місцини краще не знайти!
Тут довше хочеться побути
або лишитись назавджи...
