Музика і виконання Василя Корби
( барокова строфа, народний стиль)
Там де річенька, є вербиченька –
Віти похилила.
І всі гілочки, мов ті кісоньки
У водичці мила.
Вимивала їх, полоскала їх,
По воді стелила.
Понад річкою невеличкою
Дівчина ходила.
Зажурилася, притулилася
До верби й просила:
«Ой, вербиченько, ой, сестриченько,
Дорогенька, мила,
На мою біду мене молоду
Милий мій покинув.
Залишив одну – тепер не знайду,
Бо кудись полинув.
Обітри сльозу, прожени журбу,
Дай мені ще сили».
Та мовчить верба, дівчини мольба
Її похилила.
Дівку молоду, геть прогнав журбу,
Верба утішає.
Гомонить ріка – течія швидка
За гай утікає.