ЧарІвна квітка папороті
Ми знаємо, що є.
Вдивляємось, надіємось
Усе життя своє.
В оте "fata morgana",
У надпрекрасну мрію,
Не цього року, другого,..
Все ж справдимо надію?
Невже так може бути,
Чому не талани́ть?
І з року в рік все ваще
Шукати між суцвіть
Надщедрої природи
Омріяну, свою́,
Не у важкодосяжному,
В земному щоб "раю́".
Тихо забрали обере́ги,
Квітучі маки, коноплІ,..
Що нас єднали і тримали
На рідній, не чужій, землі.
Ми з покоління в покоління
Палили Ватри, що ж тепер?
Мішає дим. За цеє кара!
Війт був колись, тепер от мер
І "губернатор" ще неда́вно
В нас правив. А ми де? В тюрмі?
Що не позбудемось усього,
Що нас тримало у ярмі.
Якої ще біди нам треба
Щоб повернутись до свого́?
Почути. Вивчити Шевченка
І зрозуміти врешт його -
"В своїй хаті, своя правда..."
А ми все шукаємо...
І се не так, і те не так,
А, як тоді? Ми знаємо?!
ЧарІвна квітка.
Чи ж знайде́мо?
Чи вічно в пошуку буде́мо...
10.12.2023 р.
