Крига зі снігом - брат і сестра
Взяли мене за брата.
Саван грудневий накрив поля -
Смерті солодка вата.
В білих паперах зима зберегла
Кожного з мого роду.
Разом із ними учасником став
В серці зими походу.
Тиша нічна, крижаний туман,
Падає сніг нечутно.
Більше немає брехні й оман -
Все оголяє сутність.
В вирі свавільнім, у серці пітьми,
Спогади тануть про осінь.
Вітер моє накриває лице,
Ніби твоє волосся.
Я помолюся за темну ніч -
Хай би тривала вічно.
Ранок небажаним гостем прийде,
З теплою сонця піччю,
Хмари не втримають, їх порве,
Ніби зотлілі стяги.
Після хурделиці золоті
Промені долу ляжуть.
Очі примружити сніг звелить,
Спалахів іскр снопами.
Обрій віддалений затремтить
Білими міражами.
Може від сяйва на очах
Виступлять краплі солоні.
Промені ніжно обличчя торкнуть,
Ніби твої долоні.
Доки не тане глибокий сніг,
Поки не вкрився гаром,
Я уявляю різдвяний сміх,
З чашки глінтвейну пару.
Вулиці, вкриті снігом дахи,
Прибрані чисто доріжки,
Руки дитячі в своїх руках,
Срібні оленячі ріжки.
Сплять у вертепі мати й маля,
Міниться ніч вогнями,
Рідних, що в серця обіймах завжди,
Час обійняти руками.
Можна радіти простому життю
Стільки, скільки захочеш.
Можна дивитися досхочу
В сіро-блакитні очі.
