осінь... стан мого буття...
стан, коли вмираєш,
знову ти, моє життя,
мене покидаєш...
чому знову ти колапс,
як пастку у душу,
знову пиво, знову шнапс,
я осінь...я мушу...
осінь я, пожовкла й тиха,
сумом оповита,
і легка, холодна крига,
знову душа вбита...
осінь знов посеред весни,
нащо ти приходиш???
наче чорний демон-месник,
танець свій заводиш..
а душа старіє знову,
відмира помалу...
я нагадую зимову,
біль.. чи лист обпалий...
знову осінь... не барвиста,
невесела пісня...
біль замінить злість іскриста...
і посмішка злісна...
слюзи знов туманять очі...
знов зима... знов серед ночі...
|
|
