боляче... що тут ще можна сказати... можна сказати, що не хочу жити... але ні... я хочу... але не знаю як... я кохаю... мене кохають... навіщо???? навіщо мене кохати??? я не заслуговую на кохання... я суцільна пітьма... я не повинна жити... вкотре розумію, що місця у цьому світі не маю... залишається лише щоночі плакати у подушку і боятись... боятись себе... боятись, що зроблять боляче... боятись, що зробили боляче.. боятись.. просто дихати і боятись... у такі миті не знаєш що буде далі... кого забере небо, кого треба буде рятувати і чи врятують укотре тебе... врятували... прожила ще один бісів день... що ж... значить треба робити щось далі... говорити з стіною, ковтати жалюгідно таблетки і дивитись на схід сонця...
