Розумний дуріє в хмелю,
Шахрай строїть дурня на сесії;
Я дурнів таких не люблю,
Бо дурень я справжній — з професії.
Бабуся мені букваря
Купила й послала учитися;
Та час тільки згаяв я зря —
Щó б дурнем одразу зробитися!
Раз бешкет я п'яний вчинив —
I руки були мені зв'язані;
У церкві дівча зачепив —
I вилаяв піп мене в кáзанні.
Над блазнем, що крутиться в грі,
Ніхто з вас нехай не знущається:
Я чув, є такий при дворі —
Прем'єром він там називається.
Попи — ці людей у церквах
Гримасами дурять умілими,
Картають веселий наш фах,
Щоб хліба у них не відбили ми.
Я пісню кінчаю, бо вже
Без випивки весь розсихаюся:
Хто дурість в собі береже —
Дурніший за нас, присягаюся!
|
|
