Ось я їду по рідній країні
потяг злегка гойдає мене.
Моя рідна земля -Україна,
ти щоразу вражаєш мене.
Ці безкраї лани пожовтілі,
ці зелені величні ліси...
І немов щось кричить в моїм тілі:
"Ти вези мене, потяг, вези!"
А я їду, я їду до Львова
до того міста, що манить мене
і для себе відкривши щось нове
в мене думка така промайне:
"Це місто, можливо, найкраще,
але рідне село, немов кличе, зове...
Лиш воно для мене найкраще,
найрідніше і щоразу нове."
|
|