Віртуальне знайомство, і реальне кохання,
Історія буде ця не банальна.
Про справжню любов, що лунає в піснях,
Про яку всі балади складають в віршах.
А почалось це все одного доброго дня,
Богода жахлива ще тоді чомсь була.
Тож прикуті в екран дві пари очей,
Поглинулись в світ віртуальних речей.
Він - щоб не мучитись просто від скуки,
Та щей відпочити від злої науки.
Що час так нещадно завжди забирає,
Від неї він спокою бідний не має.
Зайшов на улюблений сайт свій "Вконтакт",
З друзями своїми навести контакт.
Ось в друзі заявка якась появилась,
Дівчина гарненька чомусь долучилась.
"Привіт. ми знайомі? а хто ти така?"
" Ти також зі Львова, чи ти здалека?"
" Ні незнайомі, давай будем дружити?
"Ну давай, якщо потім не будеш жаліти"....
Ще довго тоді вони спілкувались,
Номерами своїми також обмінялись.
Вона перша наважилась з ним зізвонитись,
Домовились разом де небуть зустрітись.
На зустріч не довго вони і чекали,
Наступного дня уже разом гуляли.
Під сонечком ясним, по вулицях Львова,
Приємна й цікава була в них розмова.
І так пару днів вони вони зустрічались,
І палко у нього вона закохалась.
Симпатичне лице, у розмові цікавий,
Засів в голові його образ яскравий.
Та зовсім інші були в нього почуття,
Бо мав гіркий вже досвід за життя.
З розбитим зарцем від кохання він страждав,
Тому лиш як сестру її сприймав.
Та всю її любов він бачив й розумів,
І скривдити її тоді він не хотів.
Тому при новій зустрічі сказав їй "Вибачай",
"Прости, та я тобі говорю прощавай..." Віртуальне знайомство, і реальне кохання,
Історія буде ця не банальна.
Про справжню любов, що лунає в піснях,
Про яку всі балади складають в віршах.
А почалось це все одного доброго дня,
Богода жахлива ще тоді чомсь була.
Тож прикуті в екран дві пари очей,
Поглинулись в світ віртуальних речей.
Він - щоб не мучитись просто від скуки,
Та щей відпочити від злої науки.
Що час так нещадно завжди забирає,
Від неї він спокою бідний не має.
Зайшов на улюблений сайт свій "Вконтакт",
З друзями своїми навести контакт.
Ось в друзі заявка якась появилась,
Дівчина гарненька чомусь долучилась.
"Привіт. ми знайомі? а хто ти така?"
" Ти також зі Львова, чи ти здалека?"
" Ні незнайомі, давай будем дружити?
"Ну давай, якщо потім не будеш жаліти"....
Ще довго тоді вони спілкувались,
Номерами своїми також обмінялись.
Вона перша наважилась з ним зізвонитись,
Домовились разом де небуть зустрітись.
На зустріч не довго вони і чекали,
Наступного дня уже разом гуляли.
Під сонечком ясним, по вулицях Львова,
Приємна й цікава була в них розмова.
І так пару днів вони вони зустрічались,
І палко у нього вона закохалась.
Симпатичне лице, у розмові цікавий,
Засів в голові його образ яскравий.
Та зовсім інші були в нього почуття,
Бо мав гіркий вже досвід за життя.
З розбитим зарцем від кохання він страждав,
Тому лиш як сестру її сприймав.
Та всю її любов він бачив й розумів,
І скривдити її тоді він не хотів.
Тому при новій зустрічі сказав їй "Вибачай",
"Прости, та я тобі говорю прощавай..."
|
|
