Ти жінка, в тобі - сонце й віща тьма,
Любов і гріх, смирення й божевілля,
В сльозах при щасті, в радості при горі,
Втрачаю те, чого ще не знайшов,
й знаходжу те, про що не знає й доля…
Ти жінка, в тобі - золото життя,
А поруч келих з недопитим лоном,
Тріумф, нірвана! нині ти сама,
мужчин вгощаєш трунком Купідона…
Ти жінка… як Мадонна пресвята,
Як гейша грішна, грізна як Пандора,
Переді мною хилиться земля ,
Ти міст, що в’яже завтра, нині, вчора
Ти жінка, чуєш, світе, жінка ти,
Тобі мене ніколи не збагнути,
Втечеш від мене, дожену я сам,
Прийдеш - кайданів серцю не минути.
Ти жінка одинока від життя,
Шукаєш щастя, а знаходиш долю,
І на колінах за чуже буття,
за рід людський отченашами молю.
|
|
