Воістину це так: в усі віки,
В усі часи, з початку світу-сонця
Попереду ішли чоловіки –
Захисники відважні, оборонці.
Йшли на війну, ішли орати лан,
Варити сталь чи зводити оселю,
Додали шторм, і спеку, й ураган,
І сина підкидали аж до стелі.
Біді назустріч свій робили крок,
І небо шматували літаками,
І обіймали ввечері жінок
Кремезними і дужими руками.
Відтак в усі часи, в усі віки,
(І буде світ повік на цім стояти),
“За мужем” бути мріяли жінки,
Із чоловіком долю поєднати.
Хай не зів’яне щирість цих рядків,
Вони любов’ю нашою зігріті, -
Наш тост – за дорогих чоловіків,
Що задля нас живуть на цьому світі!
|
|
