Є Царство Боже в кожному із нас...
Воно в душі.
Як рух.
Як мисль.
Як радість.
Тоді і піснею нечутною Парнас
Нас огортає в таїнство і святість.
У мить таку - мовчи! Не говори.
Нікому не доводь, що ти людина.
Це видно й так... І навіть не згори.
Навіть тоді, коли й похмура днина.
Побудь у радості, як в кайфі наркоман...
Хай щастя кожну виповнить клітину.
Коли ж розвіється оманливий туман -
Йди в борозну й тягни свій плуг до згину.
Бо те блаженство, котре ти відчув,
Не є початком і кінцем буття.
Прислухайсь: Вітер розгулявсь, загув,
Дитятко плаче... - Це і є життя.
|
|
