Може, пісня моя це остання...
Хай нашіптують зміст їй літа
Про оте, про велике кохання,
Що з душі в білий світ відліта.
Чисте й ніжне, як вранці росинка,
Та, що Сонце у себе вміща.
Як твоя білосніжна косинка,
Що торкнулась мойого плеча.
Та чи міг би без тебе я жити,
Без твоїх іскрометних очей?..
Та чи зміг би я іншу любити
Скільки літ, скільки днів і ночей?..
Може, пісня моя це остання
У мої немолоді літа...
Тож нехай вона славить кохання
І у юні серця заліта.
|
|