Православна церква користується Юліанським календарем, таким календарем користувалася і Російська Імперія, де церква не була відділена від держави. Потім прийшов евроінтегратор Ленін і в 1918 році поміняв календар на такий, який був у більшості країн світу – григоріанський. Цей календар був схожий, але мав певні ваідмінності, які робили його точнішим. Між колишнім нашим неточним і новим – точним на момент зміни календарів існувала розбіжність у 13 днів.
Так з’явилися і Новий Новий Рік, і Старий Новий Рік. Перехід на іншу дату святкування Нового Року для наших земель не дивина. 13 днів – дрібниця. В порівнянні з тим, що до 1492 рік починався 1 березна (за новим стилем 14). А саме в цьому році (це був 7000 рік від створення світу – цікаво, що рік створення світу співпадає з виникненням трипільської цивілізації) Новий Рік перенесли на 1 вереся (14 – за новим стилем). А невдовзі, в 7208 році Петро Перший ввів і 1700 рік, і 1 січня, як деь його почутку, але 1 січня за старим стилем, яке якраз і є 14 – за новим.
Так 13-14 стали Старим Новим Роком. За церковним календарем в ці дні Маланка (13) і Васля (14). Саме ці свята, колись поєднані з новорічними, і диктують ті традиції, обряди, дійства, що повязані з Старим Новим Роком.
Вечір на Маланку називали щедрим або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж давалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього. Як уродиш -- не зрубаю, як не вродиш -- зрубаю -- і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.
Побутували численні прикмети й ворожіння. Так, на Полтавщині у цю ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі -- на озимину. Тієї ж ночі намагалися дізнатися, які дернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього надворі лишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. Вважалося, що краще вродить та культура, на яку впав іній. Яскраво ігровии характер мали ворожіння про шлюб.
Специфічними складовими традиційною українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), рітуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками ("Маланка", "Коза") та ін. Деякі з них широко побутують й донині.
|
|
