Старий Новий рік – фраза, не позбавлена певної абсурдності у самій своїй суті: як же так – і старий, і новий водночас? Але саме так воно і є. Два Нові роки у чомусь відбивають дуалізм нашого існування.
Новий Новий рік – всесвітнє шоу з вибухами феєрверків та петард, із гучними застіллями й тусуванням вулицями. Віртуальне єднання з цілим світом, що шаленіє від шампанського і децибелів, уніфікує нас і змішує з різнобарвним натовпом, що зветься населенням Землі. Старий Новий рік приходить тихо і нагадує нам, хто ми є. Це – наше свято, яке краще було б називати таки Щедрим вечором, щоби позбавити його хоч і звичної для нашого вуха, але таки ж і абсурдної двозначності “старий-новий”.
Він приходить услід за Різдвом, найбільшим релігійним святом eсіх християн, коли душа звільняється від земного, очищається і поринає в осягнення дива народження Бога. На Різдво немає місця земним клопотам і турботам.
Але приходить і земне магічне свято, де все спрямовано на те, щоби вблагати і прихилити Щедрого Бога дати добрий урожай, гарний приплід, достаток у хаті.
Адже в цю ніч відкриті небеса – і можна про все просити. У цю ніч землею ходять духи померлих, що мають стати охоронцями нив, сприяють урожаям і приплоду, тихо блукають вони між людськими оселями...
До Нового року не виносять з хати дідуха, не замітають у хаті, щоби не вимести долі-щастя. А зранку ходять посівальники, що зичать здоров’я та достатку. У день Нового року не можна сваритися, не можна згадувати “злого”, не можна нічого ані позичати, ані дарувати, хіба що посівальникам та “перебраним”. А ті ходять і з “Козою”, і з “Конем”, є серед них і “Василь”, і “Маланка”.
У новорічну ніч горять зачаровані гроші. Відьми вилітають на Місяць, щоб загнати туди старий рік. Усі душі лісів, ярів та вод чатують на людину і святкують до третіх півнів, тож треба бути обережними...
Прадавня магія, забута і загублена дорогами цивілізації, що придумала новий Новий рік, прокидається у цю стару новорічну ніч. Це свято – народний оберіг, оберіг традиції та унікальності. Ми радо і надалі гупатимемо петардами у шалі першосічневої новорічної ночі, ми радітимо нашій модерності та цивілізованості, а потім, злетівши у височінь Різдва Христового, спустимося саме на нашу неповторну землю, де, між модерними самовпевненістю та обізнаністю, у стару новорічну ніч звільняються душі пращурів, магічні сили, незвідане, таємне, казкове, чарівне. Рідне, наше, незбагненне, неповторне.
Віншую вам, пане господарю, святами святими, Богоявленням святим, щоб вам Бог дав дочекати і щасливо провести до Нового року, від Нового року до Воскресіння, від Воскресіння до Вознесіння, від Вознесіння до Святого Духа, від Святого Духа до ста літ, поки вам Пан Бог назначив вік. Зичу, віншую, хто є в тім домі, слава Ісусу Христу!
|
|
