вірші, оповідання, розповіді про втрачені звязки з минулим,з дитинством.
З ностальгією згадуються минулі часи,коли все було по іншому,коли ми мріяли про високе і літали в небесах,але почав дзвонити дзвін розподілу ,оголошуючий прихід нових часів,нових надій,важливих і серйозних.Зрівнюється минуле і теперішнє,коли ми мріємо лише у сні,коли ми міцно привязані до землі і розучились літати,але ми не розучились оглядатись на спалені мости і дивитись вдаль,тому залишились лише надії - високі надії...Час- найкращий грабіжник...
Він викрадає все : людей,спогади,улюблені моменти,навіть цей момент він вже вкрав.
І коли ,він щось краде, кажуть просто :"Прийшов Час.."
Ми є хворою нацією. Можливо, навіть невиліковно. І що далі, то все хворішою та хворішою. Ще півстоліття тому ми підривали себе гранатами в бункерах, аби не здатися ворогу. Стріляли собі в скроню чи в писок із револьвера. Запихали, як партизан Легенда, у свій розпанаханий скривавлений живіт папери боївки, аби ворог не зміг нічого вичитати. Іще років зо тридцять тому траплялися окремі герої, котрі здатні були здійснити самоспалення на знак протесту проти існуючого ладу. Але минулося.
Може хто думає інакше?
|
|
