Так опустився листопад.
І нема вже вороття.
Бо шалений вітер.
Рве моє життя.
І розгалуження мої.
Просто рвуться на шматки.
Біль пронзае наскрізь.
Почуття мої.
Не зліпити долі їх ніколи.
Так загинуть і брати мої.
Тільки ця ідея буде жити.
Нарождуся навесні я знов...
***
Чому не чує серце твоє?
Що моє серце в небезпеці.
Це все тому що тобі всеодно.
Між нами нить тонка-тонка
Ти лев ,в тобі гординя.
Боїшся погляду її ясного.
Неначе зірки першої у небі.
Боїшся сліз її німих.
Що будуть падать наче град.
То ти слабкий?
То шо тобі слабкому?
Не подолаєш ти цього страху!
***
До тебе дівчина підходить.
А ти стоїш не поміча.
Вона до тебе щось промовить.
І тебе вразять ці слова.
Ти більш такого не відчуєш.
Як у ту мить ,що там стояв.
До тебе дівчина піжходить.
А ти її не помічав.
***
Мені є що тобі сказати.
Та страх живе в моїй душі.
Що ти мене не схочеш чути.
А пустиш геть на самотік.
Мені є що тобі віддати.
Та страх живе в душі моїй.
Що ти не схочеш це прийняти.
Бо вже викидував колись.
***
В твоєму серці густо-пусто.
Живе іще моя любов.
Неначе кошеня розпусти.
Лежить і помирає он.
Додому йшла,все як завжди.
Окрім того що там лежало.
Це кошеня...маленьке,кволе.
Взяла його і пригортала.
Вже кошеня живе у мене.
Розквітло прямо на очах.
Ти пригорни мою любов.
Можливо ще розквітне знов...
***
Бувало в лісі сяду.
Під деревом своїм.
Думки - звірята.
Рвуть життя.
Не стримую сльози.
***
Мені цього так бракувало.
Гадала я життю кінець.
Мене щось паралізувало.
Я все ж отримаю своє!
***
Він їй не правду приписав.
Врна йому не відмовляла.
Він зупинитись попросив.
Вона ще все мовчала.
***
Левиця леву довіряла.
Лев їй так ніжно говорив.
Вона мов зачарована мурчала.
А лев все говорив і говорив..
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
