Місяць на небі сяє,
Серце бринить дівоче,
Клен гілочками грає,
Я відкриваю очі.
Стиха шепоче вітер,
Вечір лягає спати,
Зірок холодне світло.
Час і мені засинати.
Тільки не спиться сьогодні,
Сон не приходить в домівку.
В ночі легкій прохолоді
Я запалала, мов зірка.
Клен легко стука у вікна,
Місяць і зорі питають:
«Чом ти не спиш, дитино?»
Я їм кажу, що не знаю.
Далі сама міркую:
Іскорка в серці рання
Б’ється, пульсує, чую.
Може, це перше кохання?
Швидко закутуюсь в постіль,
Клен мені гіллям киває,
Сном заливається простір,
Тиша, і я засинаю.
|
|
