Цей дощ набрид. Набридли хмари.
Набридли сварки й злючі чвари.
Набридло, що Тебе нема…
Набридло все… І я сама…
Одна одньохінька молюся.
Та хто почує, що журюся?
І хто дізнається, як тяжко
Та як мені на серці важко?
Я хочу Хлопця! З Хлопцем бути!
В його обіймах все забути.
Щоб він кохав мене, любив.
І більше дощ щоб не губив…
А дощ безжальний. Дощ сміється.
– Ти ж хлопець сам. – Мені озветься.
І я одна сама молюся…
Та хто почує, що журюся?..
|
|