За що Ти мене, Боже, покарав,
Що я родився українцем?
Тоді ж не жив ще? Не грішив...
Чом не євреєм або німцем?
Чи грішними батьки були?
Чи діди-прадіди грішили?
Прости їм, Господи, гріхи.
Мені ж, о Господи, дай сили,
Твоєї кари хрест нести.
О доле! Доле! Доле зла!
Я не цураюсь свого роду.
Та за які гріхи й діла,
Я є одним з цього народу?
Народ рабів . Що на чини,
Готов як ідолам молитись.
Хоч в морду плюй.
Хоч в рот їм... суй.
Їм лиш допхатись до корита.
О люди!
Юди з Каріот.
Стидаюсь Вас,
Аж вуха терпнуть.
«За срібні матір продадуть»...
Та, «за копійку в церкві перднуть»,
То де ж та кров?
Козацька кров?
Кров наших прадідів предтеча.
Не їх нащадки ми. Лайно...
Не їхня кров в вас.
Ваша сеча...
Як вашу гордість розбудить?
Як вашу совість догукатись?
У крові рабській що смердить?
Чи знов за Вас когось розп'яти?
Та рабську душу, й ницу плоть
Кров'ю жертовною омити.
А Вас прогнати через кров.
Дать крові свіжої, напитись.
Щоб знищить рабство Ваших ген
Ось! Причастіться
З моїх вен.
|
|
