У нашому місті немає неба. Просто є біла стеля з якої ллється вода чи падає сніг. І відповідно хтось вмикає чи вимикає світло.
А де воно – спитаєте.
Наше небо вкрадене будівлями, автомобілями, пилюкою і самими людьми. Небо було, але вчора, вийшовши на вулицю, я помітила, що його нестало.
Жити без неба – жахливо! Адже з нього зазвичай прилітають янголи і з нього посміхаються зірки. Тепер янголи не можуть прилітати до нас, а ті, що залишились – давно перетворились на кам’яні дерева. Зірки світять тепер іншим і посміхаються не нам.
У нашому місті більше немає неба!
|
|
