Та як не як, а любов минула. Пішла вночі і залишила по собі сумніви, чи прийде день. І от ти сидиш, ніч обхопила тебе за тіло, тримає, не відпускає. А тобі залишається лише міркувати: «Чи буде як було завжди? Чи замінить ранок ніч? Чи темрява назавжди огорнула мене?» Але день не змінює свої традиції. Він приходить завше, гукаєш ти його, чи ні. Головне – відчини занавіски, штори, вікна і чекай. Чекай як вмієш, скорочуй думками цей час до перших променів. Він обов`язково прийде, коханий ранок! Він вмиє тебе росою, нагодує заспаними фруктами і накаже іти на інший край світу! І ти це зможеш, бо якщо залишишся вдома – знову прийде ніч. В твоєму житті буде все циклічно повторюватися. Якщо не хочеш цього – іди і не оглядайся.
P.S. Він не повернувся... навіть коли я його благала... натомість я люблю його ще більше...
|
|
