Темна шкіра…
Тихі дотики…
Я – мов багіра…
Зуби мов дротики…
Між нами вогнище –
Палає боляче.
Там обпік.
Прірвище…
А в серці сонячно.
Синці, відвага, задоволення,
На ранок спрага, хрипле мовлення.
Жага відчути…
Знов оновлення…
І воскресіння…
Перетворення…
Забуть не в силах;
Пече в руки…
Пір`я в крилах.
Гальмують думки.
Залишся поряд,
Будь зі мною,
Наче море
Колише грою…
Невже бувають такі хлопці, котрі доводять тебе до точки кипіння, заводять, кусають твоє тіло до синців, цілують повсюди, крім твоїх губ... а потім одвертаються і кажуть : " Я не хочу з тобою спати, бо так не можна, ми ж не разом...не зустрічаємось!" І ти лежиш, стікаєш соками, шокована від болю в тілі і його поведінкою та не віриш, що хлопець САМ може не захотіти... Виявилось, що такі бувають..
|
|
