Тремтячими руками позбирав свої речі, якось одягнувся, не оглядаючись, вийшов зі спальні і причинив за собою двері. У передпокої довго не міг знайти ключа. Серце шалено калатало, долоні горіли, голова повнилась незрозумілим шумом чи то хвиль, чи то голосів. Хтось невидимий, що раптом опинився поруч і не збирався більше його лишати, співчутливо запитав: „Як ти тепер, Антосю?”
„Не знаю! Нічого не знаю!”
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.