Після вечері він ліг у ліжко для того, для чого зазвичай лягає у ліжко стомлений чоловік після напруженого робочого дня. Але заснути вдалося не одразу – довго ще намагався вмоститися зручніше, перевертався то на один бік, то на другий, заплющував та розплющував очі, навіть трохи підвівся, щоб поглянути через плече на сплячу дружину – видалося, вона щось промурмотіла уві сні, чи застогнала... Сон не йшов. Тільки коли мало не впав у відчай (час був вже пізній, а вставати, як завжди, о п’ятій), хтось непомітно підкрався ззаду, навалився, обійняв м’якенькими лапами, потяг за собою у рятівну важку та теплу темряву...
|
|
