ГЕНДЕРНІ «ГОНОРИ» У РОМАНІЇ – МАНІЇ
ВІКТОРА РИБАЧУКА
«ЩОДЕННИКИ ГОРГОНИ»
Нам добре відомий біблійний міф про первородний гріх, наслідком якого стало вигнання людей з едемського саду. Згадаймо, що перша жінка Єва, отримавши життєвий досвід в Едемі, тобто в земному раю-саду, спокушається пізнати на смак заборонені плоди, а після цих «зміїних» спокус пропонує відвідати заборонені плоди першому чоловікові на Землі – Адамові. Атож, на якому дереві росли заборонені плоди? За біблійними переказами у слов`янському варіанті це одне–однісіньке деревце в едемському саду й назване воно древом пізнання добра і зла. За іншими переказами, це дерево з едемського саду, яке називають древом життя. А можливо навіть, що заборона поширювалась на обидва дерева? Адже людські первістки знали, що їх чекатиме покарання за куштування забороненими плодами. Головне те, що спокуса відбулася!!! А людських первісток Адама та Єву чекало покарання від бога Яхве. А чому так сталося? Як це відбувалося? Зверніть увагу на те, що «змій» на людському тілі має певні зооморфні відповідники, та скористайтеся власними асоціаціями по формі та ефекту. Що набуває «зміїних» форм? Так от, «змій» нашепотів першій чарівний Єві, що від забороненого плоду люди не помруть, як погрожував бог Яхве. На підтвердження своїх слів змій навіть торкнувся до забороненого плоду. А тепер згадаймо, що на людському тілі є форми, котрі в дечому виокруглюються уявою в яблуко спокуси, користуючись асоціацією по ефекту та кольору, яблуко спокуси натякає на те, що змій кохався з «адамовими реберцями». Зауважимо, що це лише одна із багатьох версій трактування Святого Письма.
Нас зараз цікавить той факт, що змій підштовхнув Єву і вона таки торкнулася дерева, – напрочуд, нічого дивного не сталося, смерті не було, а явився їй «ангел смерті», якого не злякалася, а ще й відповіла: «якщо я помру, Бог витворе іншу жінку Адаму, а тому я дам і йому покуштувати плоду, – або помремо разом, або залишимося живими». Існує багато потрактувань того, чому саме так йшов сам процес спокуси, але треба звернути увагу на те, що кожне потрактування завжди забарвлене в певні етичні норми. Хоча ця «біблійна істина» все одно, як і будь-яка неприємна правда, колотиме пуританські очі ортодоксів.
Звертаю увагу на те, що сьогоднішні гендерні парадигми української художньої літератури дали змогу виявити дійсні та фантастичні образи-філофобії людської статті, дякуючи унікальному мисленню письменників-модерністів. Таке пізна-вально-своєрідне, навіть в певних рамках необхідне, етичне право витворило в наш час оригінального змія-творця на створення власного культового «яблука спокуси», яке по матеріальній можливості львівське видавництво «Кальварія» пропонує шанувальникам художнього слова. Одне з таких «яблук спокус», які у час інформативного буму просто стали необхідними для масового читача, запропонував, дякуючи видавництву «Кальварія», вінницький письменник та художник Віктор Рибачук у романі-манії «Щоденники Горгони». У оригінальній формі епістолярію автор виявив справжні «гендерні гонори». Аби краще порозумітися з вами, шановний читач, проясню свою думку. За римською міфологією «гонор» – це персоніфікація моральної честі, яка є нагородою за віртус, тобто мужність і доблесть, а «гендерні» – особливе відчуття художнього стилю, унікальне плетіння змісту та ритмів, індивідуальних (у нашому випадку чоловічо-жіночих (ноосекс)) особливостей стилю твору, котрі вказують на основну роль у житті людини – статевих примх та задоволень. У Віктора Рибачука – це образ Евеліни Мико-лаївни Колісніченко, викладача англійської мови в столичному вузі. Отож-то, вона являє собою українську «Горгону». А хто ж така Горгона??? Це міфічна істота, котра знає усі мови живих людей, з волоссям у вигляді змій. Лик Горгони смертельний для людини. За старослов’янськими міфами одному волхву вдається шляхом обману обезголовити Горгону, а отримавши її голову, чарівник має можливість перемагати над будь-якими ворогами. В давньоруській іконографії голова Горгони – символ хворобо-творного демона.
Я пропоную вам зрозуміти наслідки вживання «яблука спокуси» і теж скористаюся біблійними переказами, бо Мудру книгу можна трактувати згідно власних духовних можливостей. Після того, як спокуса відбулася, згідно Біблійного тексту (одного із варіантів) – «і мовив бог Яхве: ось людина стала як один із нас, знаючи добро і зло; і тепер якби він не простягнув руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не вкусив, і не став жити вічно... (і поставив) ... вогняний меч перевтілюючий, щоб хоронити дорогу до дерева життя...». Отож-то, заборонені плоди – це плоди вічного життя, тобто людина перевтілюється в божественну суть, – тому ревнощі бога Яхве були викликані спробами людини відвоювати власні пріоритети на добро і зло.
|
|
