ІЗ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ
Сучасна поезія не викликає бурхливих суперечок, проте, і не збуджує загальну увагу читачів. Її читають, але не перечитують. Попри усі зміни, що відбулися у свідомості читачів поезії, треба віддати належне прагматизму сучасника, що перевиживає власні самоцінності і все-таки продовжує шукати неповторну своєрідність у національній традиції. Так і я спробував пошукати щось неповторне у сучасній поезії та натрапив на несподіванку. Перебуваючи у столиці, я, звичайно, відвідав книгарню «Поезія», що на майдані Незалежності. На полиці знайшов збірки поезій відомих корифеїв українського слова, зокрема Івана Федоровича, Бориса Ілліча та інших. Зазначу, що їх можна придбати за 300-400 тис. крб.. Але для мене було несподіванкою побачити найнепомітну палітурку, на якій прочитав уже знайомі (по матеріалам ІІ Міжнародної наукової конференції з авангарду) звуки „БУ-БА-БУ”. Я придбав цю книжку за 500 тис. крб. (зазначу, що видало її львівське видавництво „Каменяр” у 1995 році).
Вільний ринок сучасної духовно-естетичної писемності сміливо і запально обстоює власні потреби та інтереси. Отже, немає нічого дивного, що у сучасному балагані на «художнє слово» поставлена ринкова ціна, що може і не співпадати з його духовною цінністю. Я заздрю нашим корифеям, тому що не покидає бажання перечитати «Ножа у серці» та «Крила», де вражає глибина та метафоричність поетичних образів ВІЛЬНОЇ МАТЕРІ та ВІЛЬНОГО ХЛОП’Я, відповідно.
До книги «БУ-БА-БУ» увійшли поезії трьох неоавангар-дистів – це ще не зовсім дорослі українці, кожен з яких обрав власне відповідно хисту звання. Отож, «Тимчасово виконуючі обов’язки Магістрів Гри в особах Патріарха БУ-БА-БУ Юрія Андруховича (нар. 13.03.1960), Підскарбія БУ-БА-БУ Олександра Ірванця (нар. 24.01.1961), Прокуратора БУ-БА-БУ Віктора Неборака (нар. 09.05.1961), що зібрані з нагоди 33+34+33=сторіччя їхніх уродин, яке виповнилося 9 травня 1994 року від Різдва Христова».
Жива складність і емоційна свавільність поезії пред-ставників групи «БУ-БА-БУ» не дає змоги повністю поглинутись у роздуми про буття, а потребує звичайних перепочувань і взаємопочувань читача з автором твору. У поезії переважає пафос молодих клоунів сучасного балагану, яким вдається грати на душах сучасників за допомогою психологічних образів. Автори «БУ-БА-БУ» шукають не гармонію поетичного, а драматичну неповторність сучасності і виражають її різноманітними поетичними «афектами».
Ось приклад, у Юрія Андруховича:
Ніжність
По той бік пристрасті народжується ніж...
Лахмітник Місьо о четвертій ранку
зарізав панну Касю, лесбіянку
(як він гадав, а втім, йому відніш).
Він пописав їй черево й горлянку,
аж весь шалів, аж весь упав у дріж.
Вона ж – одно твердила: «Хоч заріж,
я присягла навіки свойму Янку!»
(Той саме відбував за зґвалтування).
Вона була любов його остання –
І так пішла, небога, ні за гріш.
Кохання – то велика дивовижність:
там, де лише народжувалась ніжність,
за хвильку може виникнути ніж.
У Олександра Ірванця:
Вірш американського збоченця
(переклад присвячується Аліні)
дівча пухнасте у короні маковій
їсть пластівці й дурниці милі меле
між індіян оплачених – оплаканих
за те що ти украв її у мене
її володаря велично-воскобровного
ще й плюнувши в важкоповіке око
до того й тогу шарпнув розідрав – ого –
прирік кнура нову крутити муку
жахіття це кохання це фіалку
цю жаль і відчай заливають вщерть
ти ж розламавши дурнувату ляльку
ще й голову її пожбурив геть
за те що ти спромігся сперти
а я не уберіг – тепер ти
маєш померти
У Віктора Неборака:
Бубон
(Сонет, виголошений Літаючою Головою)
Малюйте БАБУ голуБУ
гуБАми дивиться доБА
БУ дифірамбам таБУ
Вам зуби вставить БУБАБУ
росте поезія в горБА
в горбі з грошима боротьБА
та БУнтом БУде БУБАБУ
від азБУк голова слаБА
гуБАми виБУхає БАрд
чим світ кричить – кричить театр
зіграєш вірш якого варт
потрапиш в рай (чи на Монмартр)
БУ смерті і безсмертю БУ
і БУ і БА і БУБАБУ
Свідома проза кожного з представників «БУ-БА-БУ» доповнює їх поезію. Вона більш метафорична. Метафора, як спосіб психологічного мислення власного «Я» постає духовним компактом ірраціональних зв’язків звуку і змісту – це ті коди поетичного, що дають змогу судити про натуру поезії. За метафорою поети «ховають» свої особисті стани почуттів, свій світогляд на реальність. Метафора утворює містичну ілюзію, яку можна пережити-відчути, не маючи матеріального прототипу. Неоавангард відкрив нову метафору, що спрямована на зв’язування психологічного звуку зі змістом, а це в свою чергу потребує трансформації слів, синтезу декількох слів в новоутворену фонетичну структуру, що призводить до неологізму, тобто, лексичної структури мови. Накопичення таких структур призводить до потреби нових синтаксичних структур, і цей ланцюжок продовжить діяти на макроструктуру, тобто на поезію. Новоутворена фонетична структура «БУБАБУ» – це метафора психологічного звуку, що побудована на фундаменті реального змісту «бу» і «ба».
|
|
