ДУХОВНІ СВІТИ ЗОЛОТОКОСОЇ
Невеличкі авторські нотатки вінницької поетки Катерини Калитко у «Посібнику зі створення світу» добродушно зустріча-ють читача і заодно намовляють до духовного знайомства, тобто до розмови про життя.
Які невидані химери можуть виявитися у образах чарівної поетки, аби не втриматися в голові читача? А цьому сприяє гартована та гінка дотепність думок про боготворчу трутизну поетки. Навіть трикляті здійснення в образах сьогоднішніх володарів духу провокують у читача особливо вільне безумство. Та все-таки особливо безшумний настрій ліричної щирості Катерини сприяє тому заглибленню в зміст світостворення, що читач виявляє себе у глибокому проваллі духу. Яка ж чарівність цього стану?
Надмірна у суті вільного, але високого античного, міфічного пафосу, Катерина Калитко пропонує перший вірш читачам, немов творець пропонує еллінський пейзаж ночі. Ця замальовка удавано підозріла, як для першого вірша із «Посібника», на що не звертайте особливої уваги. Адже мандрівка нічним морем з троянським конем та сучасником – це сподівання на перше духовне діло душі. Авжеж, до того, що є приємною згадкою про того, кого кохала.
Ясноголоса Катерина Калитко – творець власного фіаско. Ось чому? Примара снів – це лише світ спогадів авторки, тобто зразок потойбічної реальності. А ліричні міражі, немов живо-писна манна сну, вимальовують буревій душі в сьогоднішньому бутті. По цю сторону буття творець як софіст, чемність якого може визначатися лише чистою совістю.
Так, перед власним створінням. А чи завжди так у Катерини Калитко? Так, завжди. Бо вона при святому ділі душі. Про це свідчить поема сну «Золотий Гіпаніс», де спотворення людини відбувається в ідеальних символах прожитого часу. Отже, реалії снів авторки – це зразки відчутого то витвореного у минулому. З іншого боку, її творчість напрямлена на майбутнє буття.
Велелюдна навала на «гаркаве убозтво землі» не стомлює поезію золотокосої, скоріше витворює символи розірваної на шматки ліричної героїні, котра, як з’ясовується в кінці світостворення, зцілює усі богонатхнені душі. Добре запам’ятовуються витворені ліричні образи талановитої вінничанки. Її художній стиль– це стиль багатозначних містифі-кацій «Практичного світостворення», а це дозволяє Катерині нуртувати душу читачів не стільки думками про добротворення та зло-халепо-почезання, скільки про-ви-пере-наснаженими моветонами ліричного сюжету.
Читайте поезію Катерини Калитко. Вона варта вашої думки.
|
|
