Другий Всеукраїнський поетичний фестиваль «Підкова Пегаса»
Цей поетичний форум відбувся 17-19 серпня 2007 року завдяки організаторам другого Вінниціянського поетичного бієнале. Ними були: Всеукраїнський творчий проект «Поезія та авторська пісня України» (Веб-портал http://poezia.org/ ), вінницьке видавництво «Континент-прим», яке очолює Микола Кротенко, а також новоформатна група молодих поетів «Лірики Т», зокрема поети Юлія Броварна, Леонід Борозенцев, Вікторія Неміровська та ваш покірний слуга.
Інформаційні партнери надали медіапідтримку фестивалю: загальноукраїнські телевізійні канали: 1-й Національний телевізійний канал, Телеканал «КУЛЬТУРА», загальноукраїнські радіостанції: Радіо «ЕРА-FM», загальноукраїнські періодичні видання: журнал «ШО», журнал «Книжник-review», газета «Літературна Україна», Інтернет-ресурси: Мистецька Агенція «Арт-Вертеп» (Дніпропетровськ) веб-сторінка http://artvertep.dp.ua. Приміщення для фестивальних акцій надав Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну.
Поезія в сучасній літературі України останніх років наче вихоплена з пекельного кратера вільних переживань і постійних обу¬рень, вона гостра, вона колюча й кусюча, вона глибоко іронічна й трумно саркастична, вона помежовано сварлива і навіть до нестримної люті – свята! Але й тиха, як інтимне та ліричне слово закоханої душі нашого сучасника, що виткане з просвітленої рівноваги буденних настроїв, з найпотаємніших почуттів, з філософським ви¬вершеннням до мужнього переживання епохальної для нашої держави екзистенційної ситуації та нерозпачливої віри в природну закономірність настання найвищої ми¬ті буття, означеної Божим провидінням.
Дивні люди – ці поети, просто унікальні, і це наші з вами сучасники. Це вони в літньому оздобленні міста Вінниці з17 по 19 серпня 2007 року організували Всеукраїнський поетичний фестиваль \"Підкова Пегаса\". Такого поетичного свята з таким масштабом та рівнем у Вінниці за всю історію міста ще не було. На свято завітали учасники поетичного Парнасу одразу із 17 міст України. Від цього культурного форуму зраділи не тільки талановиті діти, від цього поетичного свята запишалася вся Велика Україна. Але у першу чергу, ця ренесансна культурна подія, без перебільшен¬ня, є великим внутрішнім українським святом для поетів України. Справа в тому, що слово поезії – це ритми світосприйняття і душею, і серцем, і розумом сучасника, що йде від вільного і трагічного духу, його внутрішнього світогляду в психокультурній архітектурі народу.
Вже два роки підряд у дні яблуневого Спаса нагадує про себе Ренесанс художнього слова поетів України у мальовничій Вінниці. Всеукраїнський фестиваль організовується у широкому форматі поетичних театралізованих турнірів між сучасними поетами. І як не диво, цьогорічна «Підкова Пегаса» запропонувала вінничанам цікаві відкриття молодих поетів України. Форум сучасних поетів продемонстрував різні точки зору на сучасну поезію. Дякуючи Вінниціянському поетичному бієнале, поети звірили власні етичні та естетичні діапазони відчуття Пегасового Пера і Пегасової Підкови. У змагальному фестивальному форматі поети-декламатори відчули животворний Ренесанс поезії в Україні. Мало хто зараз має змогу розважно поцінувати книгу сучасного поета. Тому талановиті молоді поети-лідери самотужки оволоділи ораторським мистецтвом, що і було продемонстровано на фестивалі «Підкова Пегаса».
Перед шанувальниками поезії виступили більше півсотні сучасних поетів з усієї України. Не беручи до уваги ні біографій, ні заслуг визнаних чи невизнаних, молодих чи вже підстаркуватих літературних талантів, досить майстерними були усі виступи. Акторське мистецтво сучасні поети продемонстрували за допомогою широкого калейдоскопу виражальних можливостей. Тому дуже важко було отримати, а тим більше не втратити минулорічні звання лауреатів Пегаса в турнірах, слемах, рингах. Проте є інший бік цієї медалі. Всі добре розуміють, що фестивальні поети - це чудові актори, це лідери сучасного літературного процесу, це організатори різних літературних груп та об’єднань. Тому почесні звання лауреатів фестивалю поезії отримали цього року ті, хто продемонстрував своєрідну сценічну майстерність і хто якісно виразив усі свої здібності декламатора. Зазначу, якщо прочитуєш добре акцентовані ритмом, паузами, інтонаціями та іншими засобами мовлення тексти на білому папірці, то враження від прочитаного і сприйняття поезії кардинально змінюється.
До бадьорих поетів почесне журі зарахувало:
• іронічну і блискучу поетку-акторку Ірину Цілик (м. Київ), вона отримала не тільки гран-прі, а й приз глядацьких симпатій фестивалю( всім учасникам, здалося, Боже Милий в її душі поселився);
• дотепного переможця другого поетичного слему у Вінниці універсального поета Віталія Ковальчука (м. Харків);
• по-особливому яскравого переможця поетичного рингу, він запропонував публіці в образі поета трагедію Сина Божого, експресивно-чарівного, завжди зі смарагдовими очима, яскравого Влада Клена (м. Запоріжжя);
• енергійно-гумористичну, усміхнену рожеву квітку, золотисто-палахку Ларису Вировець (м. Харків), яка отримала диплом у номінації: «Вітер зі Сходу»;
• мудру і лагідну, вічно одухотворену «Білокрилим Пегасом» Людмилу Некрасовську (м. Дніпропетровськ);
• зірково-загадкову, неочікувану Наталію Бельченко (м. Київ);
• заповітного і таємного господаря ліричної музики душі, якого відзначено в номінації «Артистичний Пегас» Євгенія Майстера (м. Харків);
• добродушну і лірично-лунку дівчину з Прикарпаття, яка стала Калиновою коханкою Пегаса, Богдану Шацьку (м. Івано-Франківськ), ось, саме в цій молодій гуцулці мають оселитися полум’яно-огнені Пегаси;
• бадьору олімпійку, соковиту і шалену Надію Агафонову (м. Миколаїв), голос якої виборов унікальну поетичну номінацію «Магічна музика»;
• поета з привабливим вітальним сміхом Юрія Сегеду (м. Вінниця), який став першим абсолютним переможцем у конкурсі «Гумористична та іронічна поезія»;
• живу і голосну Оксану Боровець(м. Київ);
• завуальованого у ліричних фігурах Сергія Колоусова(м. Київ);
• піднесену Людмилу Шевчук(Київ);
• особливо внутрішню Ганну Трохименко(м. Миколаїв);
• символічно щасливу Наталію Клименко(м. Київ);
• переможця першого поетичного слему у Вінниці гомінкого і готичного Стаса Кузьміна(м. Дніпропетровськ);
• сніжну подолянку Оксану Барбак (м. Вінниця);
• жорстоко-точного в епічному слові киянина Валерія Сазонова (м. Київ);
• терпку і улесливу, відзначену премією журнала «ШО» Ольгу Пошураєву(м. Київ);
• шалено вогняного Павла Сухна(м. Ялта).
Ці поети стали наче сонячним калейдоскопом поетичного фестивалю. Вони ввібрали в себе краще з створеного останнім часом нашими класичними поетами, що значною мірою засвідчує стан сьогоденної нашої української поезії. Усі поети на «Підкові Пегаса» представляли себе на сцені двома-трьома віршами. Творчість більшості поетів можна прочитати на порталі http://poezia.org/. Трохи інакше сприймається творчість сучасного поета в глобальній мережі, ніж коли б знайомитися з нею за їх фестивальними виступами. Сцена – це дзеркало ліричної душі поета. На сцені зникає внутрішня об\'єктивність підходу читача до того чи іншого автора, якщо прочитуєш його творчість зі збірника, значимість друкованого слова зростає перед багатим смислом і великим досвідом розуміння змісту у слові. Через це сучасні поети візуально легко сприймаються зі сцени, а в глобальній мережі – і ліричне слово чимало втрачає. Тут доводиться брати до уваги і те, й інше. Адже за останні роки поразка митців ліричного слова перед читачем відтіняється глибше, і взагалі, чомусь стає непривабливою перед масовим читачем. Тематична окресленість сучасних поетів залежна від заглиблення у проблематику полі-мовного матеріалу. Особливо зараз дуже швидко змінюється техніка віршування, точніше сказати б, напрямки художнього освоєння дійсности в поезія стало легше помічати. Поет став яскравим виразником характеру складного часу та глобального простору буття живих душ, а поезія – найбільш образний виразник загальної культури нашого світу.
На крутозламі двох тисячоліть фестиваль «Підкова Пегаса» підняв тему важливості ліричної культури українського народу. Адже сучасні поети глибоко зачерпнули великим історичним ковшем духовний пласт української культури, нашарований попередніми тисячоліттями. І насамперед збагнули вселенський зміст цього невиміряного пласту. Яке складне духовне життя нашого сучасника – така ж і складна мова поета. Поезія нашого часу відображає драматизм буття сучасного поета, який не просто внутрішньо збагнути через духовний досвід покоління. Як все це примножити і передати нащадкам? Але не просто передати фізично на будь-яких інформаційних носіях, а передати з теплотою серця, з гостротою думки, з щирістю і щедрістю душі. Новітня поезія, як і мова, не тільки не втрачає свого духовного обличчя, а навпаки, виблискує сріблом-золотом новизни і оригінальності, вона продовжує сіяти добро в наших живих душах. Сучасні поети продовжують дивувати читачів досі незнаними гранями свого таланту. Митці слова власним мово-світом відкривають невидимий для читача живий Всесвіт образів, істот, смислових прошарків дійсного та уявного. Усе, про що ідеться у творах поетів на початку ХХІ століття осяяне особистим ставленням автора до себе, як Всесвіту. Це є результатом скерованого на «потайний фокус» побаченого, осмисленого й пережитого крізь призму особистого, етичного та естетичного, тобто ідеального Володаря Всесвіту.
Літературний критик Сергій Вінницький
|
|
