Ми з тобою такі різні... плутаємось у думках, говоримо різними термінами, не розуміємо, що цікавого у наших(навзаєм) захопленнях...
Але чомусь саме твої очі заглядають у саму душу, поглядом пояснюючи все. І часом не важливо, що ти скажеш, просто хочеться почути твій голос.
Більш за все.
Можеш говорити про вищу математику чи про кінець світу, але головне зараз не це. Головне, що я бачу, ким ти є. Ти - моє все. І коли нарешті я зізнаюсь у цьому собі, надіюсь, світ не рухне...
Бо слова - то пусте. Головне - серце. І вчинки, продиктовані ним.
|
|