Я дивувалась, чому мені сниться море...
А ти так довго до мене йшов.
А я вдихала його простори,
і знов сіро-буденно проживала ще один день.
І ніколи б в житті не подумала,
що цей хлопчик з світлини змінить усе.
Ця павутина нас щільно обпутала-
те, що було до нас, то тепер пусте.
Я дивувалась, чому мені сниться море
і ці скали, по яких страшно іти.
А я вдивляюсь в цю синь неозору
і так рада тепер, що є я і ти.
