- А що робитимеш як прийде Перемога?
- Ридатиму три ночі і три дні,
І шепотітиму молитву лютую до Бога
За те, що дав загинути стільком на цій війні...
- Чому ридати? І чому так довго?
- Бо сліз моїх скопилося багато за цей час
Хоча не виплакать усе це гірке горе,
Яке як хвиля накриває вісім років нас…
- Чому ж робити це по Перемозі? Чому не зараз?
- Зараз точно ні.
Ми зараз маємо триматись міцно.
Триматись, щоб Перемогти!
- За що ж клясти надумала ти Бога?
- Ні, ні, я Бога зовсім не кляну.
Мені болить, бо він забрав стількох вже -
Для чого ж стільки жертв, я не збагну…
Я буду перший день і плакати й молитись
За всіх захисників загиблих в цій війні,
За всіх, хто не побачив схід нового сонця,
За всіх, хто не почує: «Ми Перемогли!»
Я другий день ридатиму за тими,
Кого замучили і вбили вороги,
Кого ловили, катували, ґвалтували,
Кого зломить хотіли, але не змогли…
І третій день я голосити буду,
За усіма, кого скалічила оця війна,
Кого вона зламала, без своїх лишила,
У кого при житті відібрала життя…
- А потім?
- А потім я іще не знаю…
Напевно треба буде щось робить…
Потрібно буде жити, певно, далі…
Але як нам усім з цим болем далі жить?!
27.12.2022
