Як посмішку твою я бачу,
Душа моя від щастя плаче.
Вона хотіла б прокричати:
«Моє життя-тебе кохати.»
Ці миті я не забуваю,
І зле й хороше пам’ятаю,
Молюся, плачу і кляну.
Ти чуєш? Я тебе люблю!
Так як без тебе, Янгол милий,
Мій промінь сонечка ти щирий,
Моє життя-пуста знемога,
Неначе небеса без Бога.
І дивна річ, себе ж дивую!
Страждати ладен, бо люблю я
Й благословляю без вагання
Я перший день мого страждання.
Переклад поезії М. Лермонтова,
написаної на французькій мові,
«Quand tu me souris»