Ніч, тінь від свічок, чай з трояндами і я
Стомлена у день спекотою пустель,
Розвіяна у тьмі, безоднею душі.
Дух, душа, енергія, життя,
Танець Шиви - таке воно буття.
Яблук хруст, від флейти звук,
Голос за вікном і сміх від мук.
Комусь той сміх - про радість звук,
Я ж чую плач страждань і серця мук,
Душі, що схована від світу, у вихорі думок.
Аватари навкруги: де ти? де я? і де вони?
Ти бачиш тіло: воно смакує їжу і пиття, говорить, думає і любить.
Помирає і народжується знову,
В самсарі рухаючи кола.
Аж ось сила, прихована в нутрі, прокинеться і скаже: НІ.
Життя - це гра, і ти в ній переможеш,
Відкрий же оку дійсність, озирнись!
Ніщо справжнє не може зруйнуватись,
Ніщо не справжнє не може зберегтись.
