Ти та, що море одягла на голе тіло
Коли воно штормило, грало в долю
І шепотіло мантру- говорило
Чекаючи на ще вільнішу волю
Ти там, де у вогнях ховала цноту
І нею крила кожен козир мій
І плакала, ховаючи скорботу
За скалками розбитих в друзки мрій
Ти будеш мати все, чого хотіла
І одяг з моря та думки із хмар
Ти тихо віддалялась й говорила
Повільно залишаючи мій храм...